У Сумах, як і у багатьох містах російської імперії водовідвідні системи з’явились досить пізно, десь у 50-х роках XX століття. До цього сум’яни користувалися вигрібними ямами. Про історію створення перших мереж водовідведення та перших очисних споруд у місті читайте тут. Більше на сайті sumy-name. 

Очисні у Сумах

Системи водовідведення були збудовані після Другої світової війни, у 50-х роках. Разом з ними отримали свою історію очисні споруди у місті. Перші з них були побудовані неподалік озера Чеха, на вулиці Замостянській. Їх максимальна потужність сягала ледь не 20 тисяч кубічних метрів на добу. На початку 70-х років у місті збільшується як кількість мешканців, так і будівництво житла. А це призводить до того, що наявних очисних споруд не вистачає, вони просто не справляються з очищенням відходів життєдіяльності. Тим більш, що окрім нового житла у ті часи у місті будується й відкриваються освітні заклади, соціально-культурні об’єкти тощо.

Тому ще у 1963 році місцевий виконком ухвалює рішення, згідно з яким у місті будуються ще одні очисні споруди. Місце обрали неподалік дороги на Червоне село. Спроєктували й збудували, як здавалося з запасом. Чотири черги нових очисних за проєктною документацією мали переробляти 135 тисяч метрів кубічних за добу. 

Як працюють очисні?

Очищення стічних вод проходить у три етапи. Перший — це механічне очищування. Для цього використовуються сучасні очисні решітки. Їх, до слова, оновили, завдячуючи інвестиційним програмам. Саме на таких решітках затримується сміття, яке надалі може зруйнувати каналізаційне обладнання або стати причиною серйозних аварій. Для того, щоб зменшити навантаження на очисні, найпотужніші станції у місті були оснащені, так званими, сучасними граблями. Адже, як відомо, у каналізацію, як не прикро, місцеві підприємства та інші об’єкти господарювання скидають дуже багато сміття. Починаючи з жирів, відпрацьованих нафтопродуктів, ґрунту, абразивних порошків, гіпсу, вапна, піску, металевої та пластмасової стружки. А також речовини заражені небезпечним бактеріальним, вірусним, токсичним забрудненням. Вдень з однієї станції завдяки механічному способу вилучається до пів тонни сміття. 

Другий та третій етап

На другому етапі у дію вступають, так свані, пісковловлювачі. Стічні води позбавляються мінеральних залишків, розмір яких від 0,25 до 0,4 міліметра. Під час цієї процедури важкий пісок опускається на дно, звідки його пізніше вигрібають. Пісок, який не пропустили пісковловлювачі подають на спеціальні майданчики, де його зневоднюють. Це відбувається за допомогою електроелеваторів.

Наступний етап – біологічне очищення. Але перш ніж він розпочнеться, частково очищена вода потрапляє до радіальних первинних відстійників. Це необхідно для того, щоб усі нерозчинені органічні домішки, жири та плаваючі речовини тут осіли й не залишались у воді. після цього вода подається до аеротенків, де якраз й очищується біологічно. А осад та жири, що осіли, перекачують до мулових майданчиків.

Що таке аеротенки – це басейни, в яких знаходиться й розмножується, так званий “активний мул”. Насправді це бактерії та мікроорганізми, які “харчуються” розчиненою у стічних водах органікою. Працівники очисних уважно стежать за тим, щоб дані бактерії не загинули. Третій етап очищення може  тривати досить довго, від 6 до 14 годин.

Після цього воду перед скидом до водойми треба знезаразити. До останнього часу, дезінфекцію проводили за допомогою рідкого хлору. Тепер знезаражуючи стічні води підприємство використовує гіпохлорит натрію.