“Спеціальною картою Європейської Росії” захоплювались у Європі, її вважали геніальною як російські, так і закордонні картографи. А його праця з обчислення площ Російської імперії та Європи, мала неабияке значення у формуванні ще невідомої галузі картографії того часу – картометрії. Іван Панасович Стрельбицький – видатний вчений ХІХ століття, картограф, геодезист і географ. Його біографію можна прочитати на sumy-name.com.
Геодезичний факультет
Про батька Івана Панасовича збереглося мало відомостей. Так само, достеменно не відомо де він народився. Але, правнук вченого стверджує, що Іван Стрельбицький був народжений в Голінці, селі у Лохвицькому повіті Полтавської губернії. Нині це село Роменського району в Сумській області. Його маму, Марію Гамалію, знали як шляхетну пані, що належала до шляхетного українського роду Гамалій, який пізніше занепав. До того, Марія взяла шлюб з Панасом Стрельбицьким, прибулим солдатом, який після народження сина Івана, помер.
Доля приготувала молодому Івана Стрельбицькому великий подарунок й привела його до великої картографії. Все почалося у Києві: в 1849 році він закінчив геодезичний факультет Київського університету святого Володимира і вступив до Межового корпусу. Там він і став топографом й дослужився до чину підпоручика.
Коли розпочалась Кримська війна, його перевели до Санкт-Петербурга у гренадерський резервний полк, який стояв на рубежах оборони у Фінській затоці, від британської флотилії. Потім його направили в Генеральний штаб в чині підпоручика. Після закінчення навчання був відряджений в Військове топографічне управління при Генеральному штабі.
Перша праця
Найпершою працею Івана Панасовича була економіко-географічна “Карта Європейської Росії, складена й затверджена 1861 року”. У 1869 році він опублікував нову “Карту й опис Донецького кам’яновугільного басейну”. Вона ґрунтувалася на зйомках і дослідженнях гірничих інженерів. Того ж року І. Стрельбицького обрано дійсним членом Імператорського Російського географічного товариства. У 60-х роках ХІХ століття Росія потребувала нову детальну карту своєї Європейської частини, заснованої на найсучасніших результатах картографії та геодезії. Вона мала замінити 59 застарілих карт Шуберта. У появі такої карти найбільше були зацікавлені військові. Нова карта масштабом 1 дюйм відповідав 10 верстам, на 152 аркушах була завершена у 1871 році, і того ж року було видано кілька її копій.
Визнання військових
На плані показано водні шляхи та населені пункти у найповнішому вигляді, з усіма населеними пунктами розміром понад п’ять дворів, а в деяких районах – понад три двори. Детально показано межі всіх адміністративно-територіальних одиниць. Були також включені поштові та магістральні дороги. Природні елементи включали форми рельєфу, ліси, піски, болота та інші значущі елементи. Праця І. Стрельбицького була визнана Генеральним штабом, який призначив вченому довічну пенсію в розмірі 1200 рублів на рік. Також він був нагороджений медаллю на Географічному конгресі в місті Париж (1875) за наукові досягнення та зразкове технічне малювання спеціальних карт.
До самої пенсії Іван Панасович підтримував свої карти в актуальному стані, оперативно вносив зміни та перевидавав їх. У 1869 році Міжнародна статистична конференція, що проходила в Гаазі, звернулася до Росії з проханням обчислити площу Європейських країн. В той час, різні джерела давали суперечливу інформацію про ці території. Потрібні були нові розрахунки з використанням сучасних карт. Це важливе завдання було доручено Івану Стрельбицькому. Результат його роботи був опублікований французькою мовою у 1882 році. Він називався “Superficie de L’Europe” (“Поверхня Європи”). Вчений точно розрахував, як площу всього Європейського континенту, так і кожної його країни.