Місто Суми було засноване в середині XVII століття в межиріччі трьох річок: Псел, Сумка та Суми. Ймовірно, що свою назву місто отримало від двох схожих гідронімів, Сумка та Суми. Але, якщо так, то все занадто просто. А як же таємничість та романтика? Щоб заповнити цю прогалину, почали з’являтись цікаві історії. Про легенди пов’язані з сумськими річками читайте на sumy-name.com.
Річка Сумка
Сумка бере свій початок на півдні села Новосуханівка. Вона впадає в Псел, буквально посеред міста Суми. Річка протікає, ділячи його на дві майже рівні половини, південну та північну. Довжина річки двадцять дев’ять кілометрів, річище Сумки звивисте, вона має заплаву шириною майже п’ятсот метрів. Саме на Сумці споруджено Косівщинське водосховище, і саме про Сумку розповідають декілька цікавих легенд.
Перша легенда стверджує, що на березі цієї річки козаки, які приїхали заселяти ці дикі місця, знайшли три сумки з грошима. Що й посприяло тому, щоб місто отримало назву Суми. Красива легенда, яка стала справжнім символом міста. На гербі Сум якраз й зображено три сумки, застебнуті ґудзиком, і в середині кожної, напевно, повно грошей.
Та чи полюбили б сум’яни цю історію, чи можливо й не згадали б її навіть, якби не такий собі князь Михайло Щербатов. Князь був призначений імператрицею Катериною II герольдмейстером, який займався геральдикою Малоросійських міст. Він розробляв символи міста, а саме герб та прапор. Його попередник, німець, доктор права Йоганн Симеон Бекенштейн, вважав, що герб має відображати особливості місцевості, рельєф і характер мешканців. Князь Щербатов підійшов до справи з іншого боку, він запросив інформацію про легенди пов’язані з містом. Йому було надіслано декілька історій й він вирішив обрати саме цю, про сумки й гроші. Саме так і з’явився герб з трьома сумками. До слова, за планом німця герб мав бути зовсім іншим. На одному з варіантів була намальована рука з дубовим вінком на зеленому тлі.
Легенда друга
Друга легенда пов’язана з цією ж річкою й з легендарним гетьманом Павлом Полуботком. Всі знають історію про те, що Полуботок, якраз перед своїм арештом московитами, у 1723 році відправив до англійського банку 200 тис. золотих монет під 7,5%, або дві великі бочки з золотом. Найцікавіше те, що, за легендою, 80% золота мало піти на розвиток незалежної України, а 20% гетьман заповів своїм нащадкам.
Але, як виявилось, то були не всі гроші Полуботка. Решту він заховав десь в Україні. А оскільки він мав дружину з міста Лебедина, то ймовірно, що гроші десь тут, на Сумщині. До слова, Євфимія Самойлович, дружина Полуботка належала до впливового роду Самойловичів. Вона була дочкою отця Василя, священника з Лебедина.
Версій про те, де Павло Полуботок заховав іншу частину грошей, не так мало. Є, наприклад, версія, що він заховав гроші у надійному місці у Глухові, який після спалення Петром I Батурина став столицею Гетьманщини. Але також є версія, що він кинув ці гроші пливучі по річці Сумці, коли приїздив у ці краї до Лебедина.
Третя легенда
Ця легенда спричинила появу третьої історії пов’язаної саме з цією річкою. Річ у тім, що останні декілька десятиліть вона знаходиться у жахливому стані. Колись повноводна річка, сьогодні заростає бур’яном прямо посеред міста. Попри всі намагання влади хоч щось зробити для її очищення, цього ніяк не вдається досягти, зазвичай у зв’язку з відсутністю достатнього фінансування.
Так от, третя легенда говорить, що закордонні фірми, зокрема японські, вже давно готові почистити річку й привести її до ладу безоплатно, але є одна умова. Все що вони знайдуть в ній, вони забирають собі. Саме тому влада й не погоджується, боячись, що прийдеться віддати скарб Полуботка.