Довгоочікуване літо приносить із собою не лише радість відпочинку на природі, в лісі чи біля річки. Саме влітку, а точніше в середині червня зацвітає одна з найнебезпечніших на Сумщині отруйних рослин – борщівник. Про те, чим ця рослина небезпечна та звідки з’явилась у Сумській області читайте на sumy-name.com.

Борщівник Сосновського та Мантегацці

Борщівник з’явився в Україні у 1949 році й був висіяний у національному ботанічному саду імені М.М. Гришка. Привезли його з північного Кавказу, а точніше з Кабардино-Балкарії. Рослина вважалась непоганим медоносом, а тому в 60-их роках його почали культивувати на різних ботанічних станціях, в тому числі й на Сумщині. Це була велика радянська програма з підвищення врожайності, а дощовик почали використовувати як зелене добриво. 

Пізніше керівництво тогочасних колгоспних об’єднань вирішили використовувати цю рослину як силосну культуру для тваринництва. Не дивлячись на те, що вчені ботаніки попереджали, що годувати худобу борщівником не найкраща ідея, колгоспне керівництво вперто продовжувало голдувати ним корів. У підсумку виявилось, що поїдаючи корм з борщівником корови давали гірке й неприємна на смак молоко. Тому селяни перестали займатись цією рослиною, кинувши її напризволяще. Але борщівник виявився не вибагливим, він не загинув на Сумщині, й тут з’явилась ще одна стійка до несприятливих умов рослина, яка до того ж є дуже небезпечною. 

Хоча існує більш ніж сімдесят видів борщівника, небезпечними для людини є два – борщівник Сосновського й борщівник Мантегацці. 

Який ти, борщівник?

Борщівник дуже схожий на укріп. Має досить великий розмір, не дарма ж його називають у нас Геркулесовою травою. Він може вирости до трьох, а той до п’яти метрів у висоту, має велике листя, яке нагадує славнозвісний лопух, та має сегменти абсолютно різної форми. Їх розмір дуже великий, іноді до вісімдесяти сантиметрів. Суцвіття борщівника красиві, мають вигляд парасольки. Рослина зазвичай виділяє коричневий сік, який і є отруйним. 

Борщівнику не страшні морози Сумщини, він дуже добре зимує. Він отримав товсте, розгалужене до верху стебло. Росте борщівник, дуже часто великими заростями. Один екземпляр здатен дати до сімдесяти тисяч насінин. Рости борщівник може де завгодно, поки були колгоспи й радгоспи, то поширення рослини якось контролювалось, але коли вони занепали, борщівник самостійно почав поширюватись Сумщиною, причому досить швидкими темпами. 

Борщівник є реальною загрозою здоров’ю людини, а іноді, бували випадки, і її життю. Причому небезпеку несе не лише сік, але і його пилок. Розповсюджений на Сумщині борщівник Сосновського має в складі свого соку речовину, яка підвищує чутливість до ультрафіолетового випромінювання. Якщо він потрапить вам на шкіру, то за короткий проміжок часу, ви знаходячись на сонці, можете отримати опіки аж до третього ступеня, з чисельними пухирями. 

Спочатку людина нічого не відчуває, але вже за кілька годин розпочинається легкий свербіж, почервоніння, а потім з’являться пухирі. Якщо ж опіки будуть дуже сильні, то можливе підвищення температури, може початись лихоманка та з’являться виразки. Такі пошкодження дуже довго заживають й залишають після одужання рубці. 

Хто в групі ризику

Треба пам’ятати, що ураження борщівником Сосновського стає ще небезпечнішим, коли ви знаходитесь на сонці. Тоді навіть просто дотик до цієї трави може викликати опік. 

Особливу небезпеку рослина несе дітям, людям похилого віку, світлошкірим блондинам й алергікам. Якщо вже так трапилось й сік потрапив вам на шкіру, то місце слід промити великою кількістю води. Якщо є можливість додати у воду соди, то це лише полегшить ваше становище. Потім місце опіку слід прикрити тканиною, щоб уникнути попадання ультрафіолету.