Коли в наш час людина заходить до лісу на Лебединщині, Тростянеччині чи навіть ближче до кордону із Чернігівщиною, їй здається, що цей краєвид існував завжди. Високі сосни, піщані просіки, знайомий запах хвої — ніби сама природа одного разу створила цей ліс і більше нічого в ньому не змінювала. Насправді ж це одна з найбільших ілюзій. За останнє століття ліси Сумщини змінилися настільки, що деякі ділянки їхніх сучасних насаджень навряд чи впізнали б наші прадіди.
Одні дерева поступилися місцем іншим, природні ліси доповнили штучними культурами, а разом із ландшафтом змінилося і саме уявлення людини про те, яким має бути ліс. Більш детально про те, як змінювалися ліси Сумщини, хто стояв біля витоків наукового лісівництва та чому сучасний ліс виглядає саме так, можна прочитати на sumy-name.com.
Дикі ліси Сумщини
Коли в середині XVII століття на територію сучасної Сумщини почали переселятися козаки, вони побачили зовсім інший край, ніж той, який ми знаємо нині. Значну частину місцевості вкривали природні ліси — дубові, липові, кленові, ясеневі та берестові діброви, що чергувалися з мішаними лісами й заболоченими ділянками. Особливо густими вони були вздовж Псла, Сейму, Ворскли та численних приток. Людина тоді ще не встигла так ґрунтовно «відредагувати» природу, тому ліс жив за власними правилами: дерева падали від старості, на їхньому місці виростали нові, а сухостій ніхто не поспішав оголошувати надзвичайною ситуацією.
Втім, освоєння краю поступово змінювало ситуацію. Деревина була потрібна для будівництва фортець, церков, млинів, житла, а також для опалення. Водночас говорити про хаотичну вирубку було б несправедливо. Уже в XVIII–XIX століттях ліси мали конкретних власників. Частина належала державі, частина — поміщикам, монастирям або місцевим громадам. Великі землевласники чудово розуміли, що ліс, який вирубали без залишку, прибутку вже не принесе. Тому поряд із заготівлею деревини поступово формувалися і перші принципи раціонального господарювання.
Так тривало майже до кінця XIX століття. Ліс залишався переважно природним, хоча люди дедалі активніше втручалися в його життя. Але саме на межі двох століть почалися зміни, які назавжди змінили вигляд більшості лісів Сумщини. Саме тоді людина вперше вирішила, що може не лише користуватися лісом, а і створювати його майже на власний смак.
Люди, які змінили ліси Сумщини
Втім, сам по собі ліс рідко змінюється настільки швидко. Майже завжди за великими перетвореннями стоять люди, які дивляться на дерева трохи інакше, ніж більшість. Одні бачать у них майбутні дошки чи дрова, інші — живу систему, яку ще потрібно зрозуміти. Саме до таких людей належав Георгій Висоцький, який народився в селі Микитівка Глухівського повіту тодішньої Чернігівської губернії.
До того часу місцеві ліси вже пережили чимало змін. Наприкінці XIX — на початку XX століття у володіннях промисловця Леопольда Кеніга активно проводили лісорозведення, закладали нові насадження, випробовували різні підходи до ведення лісового господарства. Саме ця багаторічна робота створила основу для майбутніх наукових досліджень.
У 1920-х роках Георгій Висоцький організував Краснотростянецьку лісову дослідну станцію. Фактично він перетворив уже чинні ліси на величезну природну лабораторію. Тут десятиліттями досліджували, як ростуть різні породи дерев, як вони реагують на клімат, ґрунти, вологість і способи догляду. Те, що для пересічного відвідувача було звичайним сосновим або дубовим лісом, для науковців ставало масштабним експериментом, результати якого використовували далеко за межами Сумщини.
Висоцький одним із перших почав розглядати ліс не лише як джерело деревини, а як складну природну систему, у якій усе взаємопов’язане. Сьогодні такий підхід здається очевидним. Сто років тому він випереджав свій час. Саме тому ім’я Георгія Висоцького й нині залишається одним із найавторитетніших у вітчизняному лісівництві, а Краснотростянецька лісова дослідна станція стала одним із найвідоміших центрів лісової науки в Україні.
Лісівник, який думав на століття вперед
Якщо Георгія Висоцького можна назвати людиною, яка допомогла зрозуміти, як живе ліс, то уродженець Кролевця Василь Огієвський був із тих, хто прагнув навчитися правильно його вирощувати. У науці їх інколи навіть порівнюють: один більше заглиблювався в закономірності існування лісових екосистем, інший шукав відповіді на цілком практичні запитання. Наприклад, яке насіння дасть найкращий ліс через пів століття? Звучить не надто захопливо, поки не усвідомиш, що саме від відповіді на це запитання залежить, якими деревами милуватимуться вже наші онуки.
Огієвський народився в Кролевці й став одним із найавторитетніших лісівників свого часу. Працюючи в Лісовому інституті, він одним із перших доводив, що садити дерева «на око» — не найкраща стратегія. Походження насіння, його якість, умови вирощування сіянців, особливості ґрунту — усе це, на його переконання, визначало майбутнє лісу не менше, ніж клімат чи кількість опадів. Сьогодні така думка здається очевидною. Сто років тому вона була майже революційною.
Особливе місце в його науковій роботі посідала й Сумщина. Саме в Собицькому лісництві, що нині розташоване на території Шосткинського району, Огієвський заклав довготривалі досліди із вирощування сосни та дуба. Він уважно спостерігав, які дерева ростуть швидше, які краще переносять місцеві умови, як поводиться насіння різного походження та які методи догляду дають найкращий результат. Фактично це були експерименти, розраховані не на рік і навіть не на десятиліття, а на життя кількох поколінь лісівників.
Саме завдяки таким людям ліси Сумщини поступово переставали бути лише джерелом деревини. Вони ставали об’єктом серйозної науки. І, мабуть, у цьому полягає найбільша заслуга Василя Огієвського. Він дивився на молодий саджанець не як на майбутню колоду, а як на початок історії нового лісу. Погодьтеся, для людини, яка жила понад століття тому, це був погляд, що значно випереджав свій час.
Ба більше, експериментальні посадки сосни Огієвського в Собицькому лісництві не просто «були» колись — вони ростуть там і нині. Багато із цих ділянок входять до складу природоохоронної території. Наприклад, «Плантація сосни звичайної Василя Огієвського». Ці унікальні сосни, висаджені з насіння різного географічного походження, шумлять у Собицькому лісництві й понині, розташовуючись у межах державного заказника.
Сучасні ліси Сумщини
У наш час ліси Сумщини вже зовсім не ті, якими їх побачили перші переселенці кілька століть тому. Поряд із природними дубовими дібровами тут шумлять великі соснові масиви, які значною мірою стали результатом праці кількох поколінь лісівників. Змінилися породи дерев, підходи до ведення господарства й навіть саме ставлення людини до лісу.
Якщо колись його сприймали насамперед як джерело деревини, то нині дедалі більше розуміють, що це ще і природний захисник ґрунтів, домівка для тисяч видів рослин і тварин та важлива частина екосистеми області. І, мабуть, найголовніше — сучасний ліс Сумщини є результатом не лише роботи природи, а й мудрих рішень людей, які вміли думати на десятиліття вперед.