Історія однієї династії. “Цукровий король” і син

В середині ХІХ століття цукрозаводчик Іван Харитоненко оголошує про заснування власного торгового дома “Харитоненко з  сином”, а пізніше називає новозбудований рафінадний завод його ім’ям – Павлівський. Чи це не свідчення того, що син і батько стали засновниками династії цукрозаводчиків-меценатів, детальніше читайте на sumy-name.com.

Діди, прадіди…

Згадування про великий рід Харитоненків зустрічаються ще в ХVIII столітті. Дід Омелько і батько Герасим чумакували. Сім’я в Омелька була велика, десятеро дітей, а тому щоб її прогодувати доводилось працювати з ранку до ночі. Через якийсь час Герасим зібрався та переїхав ближченько до Сум, оселившись у Нижній Сироватці, тоді Сумського повіту, Харківської губернії, тут він став купцем. 

А у 1822 році у сім’ї  Герасима Омеляновича Харитоненка та його законної дружини Варвари Іванівни народився син Іван. Запис про це зберігся у метричній книзі Архангело-Михайлівської церкви слободи Нижня Сироватка, Сумського повіту. Також в ній значиться, що його хрещеними були мешканець тієї ж слободи Іван Федорович Клименко та дружина протоієрея Покровської церкви слободи Нижня Сироватка Пелагея Степанівна Томашевська.

Івана назвали так на честь старшого брата, який помер ще у дитинстві. 

З огляду на велику сім’ю Іван, закінчивши навчання в місцевій церковноприходській школі почав працювати конторником у бакалійних лавках тутешніх купців. 

Цукровий синдикат, початок

На початку XIX століття почала формуватися нова галузь промисловості російської імперії – виробництво цукру. Іван Харитоненко маючи неабияку ділову хопку взявся до справи. Спочатку він працював на різних купців, а потім, набравшись досвіду і заробивши грошей, почав будівництво своєї справи. 

У 40-вих роках ХІХ століття саме територія нинішньої Сумської області стає центром промислового цукроваріння. Іван Харитоненко в той самий час переїжджає жити до Сум, оселяється на вул. Воскресенській. 

Згодом молодий чоловік бере в оренду кілька цукрових заводів. Тут його, майже одразу, спіткає невдача. Одне з орендованих підприємств згоріло після пожежі. До всього цього додався той факт, що завод був не застрахований. Так кар’єра відомого цукрозаводчика і мецената, могла завершитись навіть не почавшись як слід. Але молодого Івана Харитоненка врятувала довіра банкірів. Адже на другому орендованому заводі справи йшли якнайкраще. Тут за рік було виготовлено більш ніж 396 тис. пудів цукру. 

Зароблені гроші Харитоненко вкладає у вже орендовані підприємства, їх технічне переоснащення та в будівництво власних заводів. 

Торговий дім “Харитоненко із сином”

Син Івана Харитоненка та Наталі Лещинської, Павло, народився у 1853 році у Сумах. Хлопець почав допомагати батькові “по роботі” вже з юнацьких років. Не даремно Іван Харитоненко, засновуючи торговий  дім, до складу якого увійшли сім цукрових та один рафінадний завод, назвав його “І.Г. Харитоненко з сином”. А один з перших власних рафінадних заводів носив його ім’я – Павлівський рафінадний. 

Все це Павло Іванович отримав у спадок після смерті батька, на той час йому було 38 років. 

А ще він отримав понад майже 100 тисяч десятин землі у чотирьох губерніях російської імперії: Харківській, Полтавські, Курській та Чернігівській.

Але цього йому було замало і він продовжив справу батька. За Павла Івановича було орендовано ще шість цукрових заводів, як в Сумській, так і в Чернігівській губерніях. До того ж Харитоненко-молодший був кілька років одним з директорів акціонерного товариства Сумської залізниці. Також Павло Іванович був головою правління Всеросійського товариства цукрозаводчиків. І слід зауважити, що заводи Павла Харитоненка були оснащенні за останнім словом техніки того часу і працювали як годинник. 

Get in Touch

.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.