Коли українець читає або чує про Кролевець Сумської області, то у нього одразу спливають в пам’яті спогади про ткацтво, рушники та вишиванки. Але віднедавна ця стійка асоціація з містом змінилась, при чому досить кардинально. Про те, як у маленькому містечку на Сумщині почали виготовляти тротуарну плитку із полімерних відходів читайте на sumy-name.com.
Пластик і довкілля
Пластик завдає довкіллю неймовірної шкоди. І питання не лише в тому, що вироби з полімерних матеріалів дуже довго “розчиняються” у природному середовищі. Якщо навіть, через 300-400 років, він розчиниться, то мікроскопічні шматочки пластику осядуть у ґрунті та потраплять у водні шляхи. Потім з водою та продуктами харчування до організму людини. А це може призвести до значного погіршення імунітету, проблем з ендокринною системою тощо.
Про масштаби трагедії говорить той факт, що 83% сміття, яке зафіксовано природоохоронцями у Чорному морі, складає саме пластик. Ще один статистичний факт: в Україні на період до повномасштабного вторгнення росії, перероблялось всього 6% полімерних матеріалів. Для порівняння: у країнах Європи ця цифра складає 70%.
Пластик на службі у людини
У Кролевці, що на Сумщині ще до повномасштабного вторгнення заходились випускати полімерну тротуарну плитку. А розпочалось все з того, що у місті стали сортувати сміття. Так звані “мокрі відходи” збирали в одні контейнери, а пластик та папір в інші. Для цього було встановлено 14 контейнерів такого типу. Ідея містянам сподобалась і почала давати результати. За місяць вдавалось назбирали близько 400 кг синтетичного полімеру.
Оскільки, як відомо, апетит приходить під час їжі, то отримавши такі результати з сортуванням, у місті вирішили йти далі.
До справи доєдналося місцеве Українське товариство сліпих. За фінансової підтримки Фонду соціально захисту осіб з інвалідністю України на учбово-виробничому підприємстві товариства придбали й встановили лінію для виготовлення плитки.
Бетон ні, пластик так!
Технологія виготовлення досить проста і доступна в освоєнні. Не дивлячись на те, що на підприємстві в основному працюють люди з вадами зору, іноді досить суттєвими, дехто має не більше 2% зору, виробничий процес вони освоїли досконало. Спочатку синтетичні відходи подрібнюють, після чого у певній пропорції змішують з піском у бетонозмішувачі. Далі до суміші додається ретрудер. Отриману мішанину підігрівають і, вуаля, однорідна маса яка є будматеріалом для плитки готова.
Таким чином невеличке підприємство Кролевця, на якому працювало близько 30 осіб, з яких 19 інваліди, утилізувало до півтори тонни пластикового сміття за місяць. Натомість отримували тротуарну піщано-полімерну плитку високої якості, яка перевищує за технологічними показниками стандартну бетонну. Є тривкою, вологостійкою, витримує наднизькі та надвисокі температури, солі, витримує навантаження до 6 тонн. А ще плитка має гарантію якості на експлуатацію більш ніж 50 років.
А ще слова виріб має бути екологічним в експлуатації, а саме не плавитись від сонця, не виділяти шкідливі речовини й не перешкоджати рослинам у живленні водою та газообміні.
Так у кролевецькому Українському товаристві сліпих вбили двох зайців. По-перше, не на словах, а на ділі почали дбати про довкілля рідного міста, а по-друге, забезпечили роботою людей з інвалідністю.
Господарська діяльність людини заподіює довкіллю непомірної шкоди. Іноді ця шкода має незворотний характер. А тому, дуже приємно дізнаватись про те, що хтось робить усе можливе, щоб виправити ситуацію.