Тростянецький парк, це пам’ятка паркового мистецтва, яка охороняється державою Україна, оскільки має статус — загальнодержавного. В наш час його площа становить понад 250 гектарів. Парк підпорядковано ДП “Тростянецький лісгосп”, що у Нескучанському лісництві. Про історію створення та реалії сьогодення пам’ятки читайте на сайті sumy-name.

Від Голіцина до Кеніга

Цікавий факт, засновники парку почали будувати його  з того, що облаштували дороги біля ставків та  вимостили ці дороги цеглою. Далі взялись за прокладання доріжок на лісових схилах, які вели в глиб лісу. А біля одного зі ставків, який був найбільшим,  спорудили грот. Прикрасили вхід до нього трьома арками по фасаду, виклавши їх із  піщаника. На вершині грота, з червоної цегли  був зроблений купол. Він створював ілюзію того, що тут є другий поверх. По колу купола було зроблено пару вікон, які були облямовані диким каменем. 

Згідно з Державним кадастром природно-заповідного фонду України, цей унікальний  парк засновано на початку ХІХ століття. Тоді цими землями  володів Олександр Надаржинський. 

Далі маєтком у Тростянці володіли  його родичі як по чоловічий, так і по жіночий лінії. У 40-х роках ХІХ століття — князі Голіцини. Саме за часів  Голіциних цей грот почали використовувати, як імпровізований театр, тут давали так звані, лісові вистави. 

До слова, 1864 року в Тростянець на гостини до  Голіциних приїздив Петро Чайковський. В той час він навчався в  Петербурзькій консерваторії. Йому дуже сподобалась місцева природа, про що він розповідав своїй сестрі у листах. У Тростянці великий композитор створив  відому увертюру до драми Островського “Гроза”. 

У 1874 році маєток у Тростянці став власністю Леопольда Кеніга. Він вже був на той час заможним цукрозаводчиком. 

“Червонотростянецька” станція

До наших часів у парку збереглися старовинні дуби, яким по 300-400 років. Як дерева, що росли на свободі, а не в  густому стоянні, ці дуби мають низько опущені широкі крони. Вчені звернули увагу на те, що інші дерева, які ростуть у парку, за віком значно молодші. А тому, природно, що вони з’явились пізніше. Тобто з самого початку такого розмаїття флори, як зараз, у парку не було. Підлісок парку є досить густий. Він складається в основному з ліщини та бруслини, а також лип, ясенів, ільми тощо. 

Після державного перевороту у росії у жовтні 1917 року,  парк став природною лабораторією для науковців, які вивчали лісову справу. У ті часи виникла “Червонотростянецька” лісова піддослідна станція. Працівники цієї структури, заклали 1928 року дендрологічний парк. Для цього була зріджена ділянка старого природного лісу. На вільних місцях посадили нові породи дерев. Через двадцять років у парку вже налічувалось  більш як 120 нових, як для цієї частини України, видів дерев та чагарників. Парк розташували таким чином, щоб він розміщувався на крутому південному схилі, який спускається до водойми.

Парк загальнодержавного значення

Сьогодні парк має статус парку загальнодержавного значення. На початку 60-х років тут був закладений новий дендропарк, площа якого склала 6 гектарів. Тоді посадили більш ніж  30 тисяч саджанців, привезених сюди з усієї країни. Це призвело до того, що тут нараховувалося більш ніж  250 видів дерев, чагарників і ліан. Нині колекція дендропарку налічує понад сорока родів. Якщо говорити про види, то найповніше тут представлені розові види, їх 55, далі бобові – 20 та соснові близько 30 видів.

Тростянецька садово-паркова пам’ятка мистецтва має не лише історичну, але й велику наукову та естетичну важливість. Майже щороку тут зустрічаються художники з багатьох країн світу на міжнародному пленері художників — пейзажистів. Роботи деяких з них сьогодні можна побачити в галереї Тростянця.