Басівський парк

Басівський парк — старий садибний парк на південній околиці Сум

Це найнесподіваніший зелений масив міста: тридцять чотири з половиною гектари на місці колишнього села Баси, де замість міських алей — соснові куртини, столітні дуби й руїни садибного планування початку XIX століття. У центрі масиву стоїть палац із восьмигранною вежею, збудований 1810 року, — памʼятка архітектури національного значення. Парк має статус памʼятки садово-паркового мистецтва, але доглянутим його назвати не можна: це радше здичавілий ліс із дорогою пам’яттю, ніж упорядкований парк.

Родзинки

• Палац Штеричевої — двоповерховий цегляний будинок 1810 року з ризалітами; його називають найдовершенішою зі збережених садиб Слобожанщини.
• Восьмигранна вежа — п’ятиярусна, з декоративними машикулями на четвертому ярусі, які підтримують круглий видовий майданчик із металевими поручнями; це найвпізнаваніший силует Басів.
• Двадцять столітніх дубів — уціліла східна частина старих насаджень; решту дерев поклав ураган 1957 року.
• Оксамитник амурський — амурське коркове дерево серед тридцяти двох видів дерев і чагарників парку; поряд із ним росте тополя бальзамічна, і обидва види тут явні прибульці з садибної колекції.
• Сліди старого планування — цегляні вимощення вздовж алей і чаша недіючого фонтана, які проступають із трав’яного покриву.
• Обривистий берег Псла — річка підходить до масиву з боку заплави, і з кромки соснового бору відкривається вид на воду.

Що всередині

Парк ділиться на дві несхожі частини. Ядро — колишня садиба з палацом, залишками регулярного планування й доглянутим периметром біля медичних установ. Периферія — сосновий бір і листяні куртини, куди сумчани їздять по гриби, на пікніки й просто побути в лісі, хоча формально це заповідна територія.

• Головний будинок садиби з вежею — діюча установа, огляд лише ззовні.
• Старі дубові групи у східній частині масиву.
• Сосновий бір із мережею ґрунтових стежок і самовільних заїздів.
• Рештки цегляних доріжок і фонтана серед трави.
• Ділянки, закріплені за медичними закладами, з власним огородженим периметром.
• Виходи до заплави Псла з боку південної кромки.

Чим зайнятися і для кого

• Любителі архітектури — рідкісний для Слобожанщини псевдоготичний палац, який можна обійти по колу й розглянути вежу з різних ракурсів.
• Дендрологи-аматори — тридцять два види дерев і кущів, місцеві породи впереміш з екзотами садибної доби.
• Ті, кому потрібен ліс, а не парк — сосновий бір із хвойним підстилом за пʼятнадцять хвилин від житлових кварталів.
• Бігуни — ґрунтові стежки з мʼяким покриттям і природним перепадом висот, чого немає в міських скверах.
• Фотографи — вежа над кронами, стовбури столітніх дубів і фактура старої цегли.
• Краєзнавці — цілий пласт історії Сумщини, який не потрапляє до туристичних маршрутів обласного центру.

Як дістатися і практичне

Баси — південна околиця Сум у Зарічному районі, куди веде окрема транспортна гілка: сюди йдуть міські автобуси, зокрема маршрут №58А з кінцевою «Баси» і маршрут №59А; від кінцевої до масиву — кілька хвилин пішки. Автомобілем дорога проста, але паркування облаштованого немає, а заїзд просто в сосняк шкодить корінню, ущільнює ґрунт і саме з цим борються комунальники. Вхід на територію вільний і цілодобовий, огорожі й воріт немає — за винятком ділянок медичних установ, куди стороннім не можна. Палац — не музей: із 2013 року в ньому працює санаторій-профілакторій медичного інституту університету, тож усередину потрапити не вийде, огляд лише ззовні й без порушення режиму закладу. На обхід ядра садиби закладайте годину, на повноцінну лісову прогулянку — від двох. Урн і питної води на території немає, сміття доведеться забрати з собою. Воєнні обмеження: Суми прифронтові, комендантська година з 1 липня 2026 року діє з 00:00 до 04:00, повітряні тривоги звучать щодня, а з липня 2026-го працює додаткове вуличне оповіщення про керовані авіабомби. Укриттів у лісовій частині немає взагалі — це головна причина не заходити далеко від житлової забудови.

Коли відвідати

Навесні тут найкраще видно старе планування: трава ще низька, і цегляні доріжки з чашею фонтана проступають, наче креслення. Літо — час бору: сосни тримають прохолоду, а листяні куртини дають суцільну тінь, коли в місті спека. Осінь розводить дуби й клени по різних відтінках, і саме тоді вежа палацу найкраще читається на тлі крон. Узимку масив стає прозорим, з нього видно далеко, а сніг ховає сліди недоглянутості — це, мабуть, найгідніший вигляд парку за весь рік.

Цікаво знати

Садиба на Басах існує з кінця XVIII століття, коли землі належали роду Донець-Захаржевських. Параскева Штеричева, яка отримала маєток після поділу майна з братами, звела тут кам’яний будинок; головний будинок садиби датують 1810 роком, а його авторами називають Олександра Паліцина й Карла Шольца. Паліцин надав садибі псевдоготичних рис — до середини XIX століття це було великою рідкістю. У 1890-х Шольц перебудував комплекс у дусі англійської неоготики, і саме тоді вежа набула теперішнього вигляду: п’ять ярусів, декоративні машикулі, кругова видова площадка. Мемуарист В. І. Ярославський, який 1799 року вчителював у сусідів, описав тут кам’яний будинок із великим квітником і фруктовим садом, два кам’яні флігелі та оранжерею. Домова Вознесенська церква містилася просто в палаці, на другому поверсі. Власники змінювалися часто: 1812 року, після смерті Штеричевої, маєток перейшов до її брата, 1820-го — до його доньки Надії Похвистнєвої, 1886-го — до вдови Гамалії, правнучки гетьмана Івана Скоропадського, у 1900-х — до поміщика Золотницького, а з 1905 до 1917 року садибою володів Самуїл Штейнер, представник страхового товариства «Росія». Варто виправити поширену помилку: Баси не були маєтком цукрозаводчиків Харитоненків — їхня заміська резиденція під Сумами розташовувалася в іншому селі, а міські памʼятки родини зосереджені в центрі. Парк площею 34,5814 гектара дістав статус памʼятки садово-паркового мистецтва місцевого значення за рішенням облвиконкому 1972 року; спочатку він займав близько тридцяти гектарів. Ділянки закріплені за різними користувачами: близько 21,5 гектара доглядає комунальне підприємство «Зеленбуд», решта — за медичними установами. Палац має охоронний номер 1542 як памʼятка національного значення. Сучасний стан парку міськрада й журналісти описують однаково: сміття, багаття просто на землі, автівки в сосняку, відсутність контейнерів і обмежень в’їзду. У 2025 році тут виконували збирання сміття, видалення аварійних деревець, посадку сосен і лісопатологічне обстеження, а місто повідомляло про наявність проєкту реконструкції.

Поради відвідувачу

• Не розводьте вогонь і не заїжджайте автівкою в сосняк — саме це руйнує ґрунт і коріння, і саме на це найбільше скаржаться доглядачі парку.
• Тримайтеся протоптаних стежок і не заходьте вглиб лісу поодинці: територія велика, орієнтирів мало, а укриттів і освітлення немає.
• Беріть із собою воду й пакет для сміття — інфраструктури на території фактично немає, і будь-який залишений пакет тут лежатиме довго.

Питання й відповіді

Чи можна зайти всередину палацу? Ні. З 2013 року в головному будинку садиби працює санаторій-профілакторій медичного інституту університету, тож огляд можливий лише ззовні.

Хто збудував палац і коли? Головний будинок датують 1810 роком; авторами називають Олександра Паліцина й Карла Шольца, а в 1890-х Шольц перебудував комплекс у дусі англійської неоготики.

Це справді парк чи просто ліс? Юридично це парк-памʼятка садово-паркового мистецтва місцевого значення площею 34,5814 гектара, але фактично значна частина території виглядає як здичавілий бір.

Чому парк у такому стані? Догляд ведеться, проте територія велика й відкрита: відвідувачі розводять багаття, паркуються між сосен і залишають сміття, а контейнерів, огорож і обмежень вʼїзду немає.

Чи належав маєток Харитоненкам? Ні. Садибу заклали Донець-Захаржевські, далі нею володіли Штеричева та її спадкоємці; заміська резиденція родини цукрозаводчиків була в іншому місці під Сумами.

Як дістатися громадським транспортом? Сюди ходять міські автобуси, зокрема маршрути №58А та №59А; від кінцевої зупинки до масиву кілька хвилин пішки.

Чи безпечно тут гуляти зараз? Прямих ударів по самому масиву не задокументовано, але Суми прифронтові: у лісовій частині немає ні укриттів, ні освітлення, тож далеко від забудови заходити не варто.

Скільки часу потрібно на візит? Година — на садибне ядро з палацом і дубами; від двох годин — якщо додати прогулянку бором і вихід до заплави Псла.