Археологічні дослідження постійно знаходять різні цікаві речі по всій території України. Знахідки під час розкопок на Сумщині свідчать про багату історичну і культурну спадщину краю. На Слобожанщині є безліч давніх поселень і городищ, які варто дослідити для поповнення колекції цінних артефактів регіону. Розкопки в селі Воргол на Сумщині мають велике значення для вивчення історії та археології цього регіону. Вони дозволили дослідникам краще зрозуміти розвиток поселень та культури на території Середнього Подесення в різні історичні періоди. Більше на sumy-name.com.
Давнє городище Воргол
Археологічні розкопки в цьому районі проводилися вперше у 2023 році. Тоді дослідники працювали в лісі, досліджуючи городище Воргол. Під час розкопок вдалося отримати нові відомості про заселення цієї території. За словами Дмитра Каравайка, перші сліди людської діяльності на городищі належать до бронзової доби. Археологи знайшли фрагменти кераміки та кістки тварин, що належать до того часу.
Археологічні розкопки поблизу села Воргол у Конотопському районі тривали протягом чотирьох тижнів. Студенти-археологи проходили тут навчальну практику, серед яких був і Дмитро Швачич, який вперше взяв участь у подібних розкопках. Саме він знайшов майже цілий скелет корови, а також фрагменти кераміки та кістки різних тварин. Тетяна Коцур, яка вже мала досвід в археології, працювала волонтером в експедиції. Вона знайшла уламок стародавнього горщика. Її захоплення археологією пояснювала бажанням займатися тим, чим не займаються багато людей, а також прагненням зробити відкриття. Два з трьох розкопів було проведено на східному городищі Воргол, яке кілька разів за свою історію стало місцем поселення. Археологи, серед яких був куратор експедиції Дмитро Каравайко, виявили, що перше заселення сталося ще в бронзову добу, близько другого тисячоліття до нашої ери. Однак тоді не було укріплень – лише зручні миси для поселення.
Скіфи й сіверяни на Сумщині
У V столітті до нашої ери, на цьому місці жили землероби, які співіснували зі скіфами в лісостеповій зоні. Це поселення існувало всього одне або два покоління і згодом було покинуте. Наступне заселення цієї території відбулося вже в IX-X століттях нашої ери, коли тут оселилися літописні сіверяни. Під час розкопок були виявлені дві господарські ями, що, ймовірно, використовувалися для зберігання зерна та інших припасів. Також археологи знайшли сліди житла, включаючи залишки печі, яка завалилася після руйнування будинку.
Серед цікавих знахідок був уламок скіфської миски, що свідчив про контакти місцевого населення з скіфами. Також було знайдено кераміку роменської культури та деякі предмети, які мали відношення до давньоруського періоду. Плани розкопок та всі знайдені об’єкти наносили на карту, чим займалася волонтерка Єсенія Аксьонова. Вона допомагала відтворювати карту місцевості, оскільки її батьки також були археологами, і дівчина з дитинства брала участь у розкопках.
Життя дослідників під час розкопок
Дослідники починали свій день о шостій ранку, розповідав археолог та волонтер Андрій Свиридов. О 7:00 команда вирушала на розкопки, де працювали до 13:00. Місце для розкопок було обране в засіяному кукурудзою полі. За словами Андрія Свиридова, всі знайдені археологічні артефакти планували передати на зберігання до фонду Путивльського заповідника.
Студенти таборували в наметовому містечку, звозили туди всі знахідки. Серед артефактів, які демонстрував Дмитро Каравайко, були вістря стріл, датовані X століттям, а також предмети скіфської епохи, такі як глиняне брязкальце та інструменти, що використовувалися для ткацьких робіт. Загалом розкопки тривали близько місяця, після чого всі знайдені предмети мали бути передані до Інституту археології в Києві для подальшого дослідження та реставрації. Усі артефакти, після обробки, планували передати до Путивльського державного заповідника.
Причини завершення пошуків
Дослідження довелося завершити, оскільки подальші розкопки стали неможливими: місце, де колись знаходилось городище, заросло густим лісом. Тому археологи зосередились на дослідженні поселення, яке розташовувалося за межами городища. Вони з’ясували, що лісові городища зазвичай були укріплені, і на цих територіях проживала певна частина населення. Однак раніше не було даних, що в таких поселеннях існували укріплення за валами. Тому дослідники почали кілька нових розкопок, щоб знайти рів, який, ймовірно, оточував це поселення. Якщо рів існував, то, відповідно, був і вал. Досконало вивчалася структура цього поселення.
Оборонний рів, знайдений археологами, мав ширину п’ять метрів. Площа поселення орієнтовно становила 1,3 гектара, що дозволяло визначити можливу кількість мешканців. Встановити точні межі поселення не завжди вдавалося, але в цьому випадку їх вдалося визначити за допомогою рову. Дослідники також виявили частину рову, заповнену темною землею, що вказувала на місце розташування оборонної споруди.