Будівництво залізничної колії через Суми наприкінці  ХІХ ст. дає поштовх для економічного розвитку міста. Воно стає одним із важливих промислових центрів Слобожанщини. Станом на 1888 рік у Сумах діяло 26 невеликих фабрик і заводів, на яких працювало більше ніж 1 000 робітників. Про те як будувався найбільший машинобудівний завод у Сумах читайте на sumy-name.com.

Бельгійське товариство

Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання, що було відоме далеко за межами Сумщини, України та навіть СРСР почало свою історію наприкінці 19 століття. У 1887 році його імператорська величність Микола ІІ підписав указ про створення бельгійського акціонерного товариства, яке отримало назву “Сумські машинобудівні майстерні”. Засновниками компанії були звичайно закордонні капіталісти, а також місцеві цукрозаводчики, такі як Павло Харитоненко, Микола Суханов, Леопольд Кєнінг та багато інших. За задумом місцевих інвесторів новий завод мав обслуговувати цукрові заводи: займатись виготовленням нового і ремонтом старого устаткування. Крім того, тут мали виготовляти обладнання для шахт Донбасу та залізниць російської імперії. Директором новоствореного Акціонерного товариства став пан Бероунскій, який був бельгійським підданим. Уже через дев’ять років, тобто наприкінці 1896 у Сумах були побудовані основні промислові потужності підприємства, це ливарний, механічний, котельний, ковальський та інші цехи.

Перший паровий двигун – наш!

Завод почав свою роботу у 1897 році. Тут працювало 350 робітників різних професій. В цей же рік була випущена перша продукція. Залізницю російської імперії “Сумські машинобудівні майстерні” порадували випуском хрестовин для стрілок та семафорів. Та все одно, основним напрямком роботи майстерень, як і задумувалось став ремонт обладнання для місцевих цукрових заводів. Хоча дещо тут почали виготовляти з нуля. Наприклад саме у Сумах почалось виготовлення випарних апаратів, фільтрувальних та бурякових пресів для цукрових заводів.

Одним з досягнень майстрів цього заводу, яким можна пишатись і зараз, є випуск першої вітчизняної парової машини, чудо техніки 19 – початку 20 століття. 

Ще одне досягнення тих років, яким можна пишатись і зараз, це створення на заводі надпотужного конструкторської групи. Саме конструктори майстерень спроєктували  кілька знакових і глобальних проєктів які саме за цими кресленнями були виготовленні, наприклад, конструкції перекриття Київського критого ринку, конструкції для залізниці у Ташкенті, для міського театру у Миколаєві. А у 1912 році тут розпочато випуск помпи низького та високого тиску. В цей час кількість працівників на заводі збільшилось у два рази й сягнула 700 робітників. І саме в цей час було змінено назву підприємства, яке стало називатись “Сумські машинобудівні заводи”.

Перша світова

У 1914 році, з початком Першої світової війни, на “Сумських машинобудівних заводах” почали форсовано освоювати випуск військової продукції. Саме в цей час був збудований цех детонаторів, виробляють обладнання для заводів на яких виготовляють порох. На зміну Першій світовій прийшла радянсько-українська війна, після закінчення якої, відновлення заводу завершилося у 1922 році. Після вимушеної модернізації на заводі почали випускати парові котли, відцентрові помпи, парові лебідки, ферми для залізничних мостів. Не оминули заводчики своєю увагою і місцеву цукрову галузь, обладнання для котрої саме тут у “Сумських машинобудівних майстернях” і виготовляли.

В 1928 році підприємство отримало нову назву: “Сумський машинобудівний завод ім. М.В. Фрунзе”. 

Сьогодні воно переживає не легкі часи, але це вже зовсім інша історія.