Про те як вихлопні гази які виділяються в атмосферу при роботі двигуна внутрішнього згорання вбивають довкілля, зайвий раз говорити не треба. Чадний газ, вуглекислий газ тощо руйнують не лише атмосферу, являючись так званими парниковими газами, а й впливають безпосередньо на здоров’я людини. Тому перехід на екологічно чистий вид транспорту є однією першочергових задач людства. Про те, чи є у Сумах екологічний транспорт та як він з’явився читайте на sumy-name.com.
Не візок, а тролейбус
Одним з найекологічніших замінників двигуна внутрішнього згорання є електродвигун і відповідно електротранспорт. І якщо розв’язання проблеми зарядки акумуляторів для автомобілів на сьогодні триває з перемінним успіхом, її вистачає на вельми обмежений час, то таку ж проблему для транспорту, що рухається лише за певним маршрутом вирішили вже давно. Прототип нинішнього тролейбуса з’явився у Німеччині у 1882 році. Він дуже віддалено нагадував нинішні тролейбуси, але принцип роботи був той самий. Восьмиколісний візок рухався по двох паралельних контактних дротах, причому вони розташовувались дуже близько один від одного і навіть при слабкому вітрові відбувалось коротке замикання, як годиться, з іскрами й тріском. Але не дивлячись на це, перша тролейбусна лінія пропрацювала у німецькому Галензее, у передмісті Берліна, з кінця квітня по червень 1882 року.
В Радянському Союзі, в склад якого входила Україна, а відповідно й Сумщина перший тролейбус з’явився більше ніж через пів століття, після появи прототипу, а саме у 1933 році. Розпочалось все, як велося у ті часи з Москви, де і був побудований перший “рогатий”. Більш того, совєцькі інженери замахнулись на двоповерхові тролейбуси, які якийсь час курсували вулицями міста. Та російська зима все поставила на свої місця і від цієї ідеї відмовились, тому, що важка машина могла перекинутися від сильного вітру, снігу та намерзань.
Хіммістечко – Залізничний вокзал
Суми ж як провінційне містечко радянської імперії отримало свій перший тролейбус ще пізніше, у 1967 році. Жовтенький “рогатий” курсував за маршрутом “Хіммістечко – Залізничний вокзал”. Загалом за цим напрямком курсувало чотири “рогатих” марки К-4. Довжина збудованої контактної електромережі складала більш ніж 25 км, а електропостачання для неї забезпечували аж дві тяглові підстанції.
Через рік у 1968 у Сумах запрацював ще один маршрут “Баси – Червона площа”, а ще через чотири роки у 1972 у місті відбувся тролейбусний бум. З’явилися маршрути від центру на вулицю Роменську, до аеропорту, до “Сумихімпрому” та до “Гумотехніки”. Саме тоді в експлуатацію в Сумах були введені нові, комфортабельні, для того часу, марки тролейбусів ЗІУ-9, виготовлені на тролейбусному заводі імені Урицького. Ціна за проїзд у тролейбусі радянських часів була символічна – 4 коп.
У 1973 році у сумських тролейбусах був запроваджений безкондукторний і безкасовий методи обслуговування, який змінився лише у 1997 році, коли в тролейбусах квитки почали продавати кондуктори.
Зрозуміло, що з появою тролейбусів, з’явилась і організація яка мала за ними доглядати, це комунальне підприємство “Електроавтотранс”. Саме на його базі у 1986 році для сервісного обслуговування тролейбусів був відкритий цех середніх ремонтів. Станом на 2022 рік підприємство нараховує у своєму парку 87 тролейбусів.
Тролейбуси наше все!
У 2020 році у ЄС була опублікована Стратегія сталої та розумної мобільності, яка передбачає трансформацію європейського транспорту. За задумом авторів документу викиди в атмосферу скоротяться на 90% вже до 2050 року. Уряд України підтримав цей документ. І неабияку роль у цьому мають відіграти саме тролейбуси, як один з найекологічніших видів транспорту.