Сумщина – один з тих регіонів, які мають альтернативні джерела електроенергії. Три діючи на її території гідроелектростанції служать тому непоганим підтвердженням, як додаткові джерела «зеленої» електроенергетики. Більш детально про це у нашому матеріалі на сайті sumy-name.
Витоки історії
ГЕС Сумщини працюють понад півстоліття – з середини ХХ, тому фактична потужність генераторів менша від номінальної, вона залежить від багатьох об’єктивних факторів, в тому числі примх природи.
Перша гідроелектростанція на Сумщині була побудована в 1913 для потреб Низовського цукрозаводу. Проте під час Другої світової війни її було зруйновано,а тому довелося відбудовувати,і сталося це у 1953 році.
Взагалі, будівництво невеликих гідроелектространцій на місцевих річках області набуло широкого розповсюдження в 50-х роках минулого сторіччя.
Наприклад, у 1946-1950 роках з’явилися Обтовська і Реутинська ГЕСи на річці Реть, Лушниківська ГЕС на річці Осота, Скельська ГЕС на Ворсклі на Охтирщині та , Великописарівська ГЕС на тій же річці в Великописарівському районі, Попівська і Пожнянська ГЕСи на річці Ворсклиця, Боромлянська ГЕС на річці Боромля Тростянця.
Спорудження цих ГЕС грало величезну та навіть вирішальну роль в питанні розвитку сільської електроенергетики. Так, вони виробляли електроенергію впродовж усієї доби, тоді як звичні та популярні на той час дизельні – тільки ввечері.
Проте були і мінуси. Це були ненадійні об’єкти, які згодом були виведені з ладу. Враховуючи наявний досвід та прорахунки, гідроелектростанції нового покоління, більш надійні з’явилися на річці Псел: Низівська в 1953 році, Маловорожбянська – в 1959 році, Михайлівська – в 1957 році, Бобровська – в 1955 році.
ГЕС втратили свою значимість як виробники електроенергії в 60-і роки минулого сторіччя з приходом великої державної енергетики.
Сьогодення сумських ГЕС
Сьогодні на Сумщини працюють 3 малі ГЕС: Низівська, Маловорожбянська і Михайлівська. Їх робота зосереджена на підтриманні регламентованих рівнів води в річці Псел. Її потужності використовують у промисловості, побуті, для зрошення полів, нормального функціонування флори і фауни на прилеглих територіях та інших господарських цілей.
В 2016 році було автоматизовано системи управління технологічними процесами прийому, передачі та розподілу електроенергії на Ворожбянській та Михайлівській ГЕС Лебединського району.
Окремо треба згадати ще одну малу гідроелектростанцію, розташовану на Пслі – Бобровську. Цікаво, що обладнання для підприємства встановлювали за рахунок репарацій з Австрії та Німеччини. ГЕС функціонувала до 2000 року. Її було зупинено через пошкодження генераторів та трансформатора. Роботу ГЕС було відновлена в 2009 році. Проте вона підпорядкована компанія «Гідроенергоінвест», яка отримала ліцензію на виробництво електроенергії ще в 2013.
В 2020 році відділ промоції та туризму Сумської обласної держадміністрації разом з ТОВ «Єдиний енергостандарт» організували виїзд на Низівську ГЕС, як об’єкт туристичної інфраструктури. Гості відвідали машинну залу з 3-ма турбінами по 200 кВт кожна , оглядовий майданчик греблі, довжиною 45 м.
Треба сказати, що гідроелектростанція має велике стратегічне значення для регіону. Низівська ГЕС забезпечує підтримку рівня води у Пслі. Це промислове підприємство дозволяє зберігати річку повноводною – піднімає греблею рівень води на 4 метри.
Потрапити на екскурсію можна і на Ворожбянську та Михайлівську ГЕС, але лише попередньо домовившись з керівництвом та узгодивши деталі. Подібні виїзди корисні не лише для школярів та студентів, але й усіх, хто цікавитися історією та екологією рідного краю.