Торф може стати одним з альтернативних джерел енергетики, зважаючи на те, що Україна прагне енергонезалежності й хоче позбавитися залежності від газу. Адже торф можна використовувати, як паливо у зимовий період для обігріву приміщень. Що правда, це буде вигідно лише за умови раціонального використання копалини, мається на увазі в першу чергу її видобуток. Про поклади торфу на Сумщині та про те, як його видобувають, читайте на sumy-name.com.

Що таке торф

Торф — це органічна корисна копалина, яку з давніх-давен використовували у господарстві, в першу чергу як побутове паливо, ним опалювали будинки взимку. Крім того, з торфу виготовляли добрива, в основному органо-мінеральні, де він використовувався як основа. 

До слова, про переваги торфу. Їх в основному дві: позитивний вплив на ґрунти, відбувається покращення його якості та зменшується рівень нітратів. Ще одна важлива перевага, це здатність торфу накопичувати в собі вуглець та поглинати вуглекислий газ. 

Стосовно ж застосування його як палива, то він дещо недооцінений. Наприклад, у порівнянні з іншими джерелами палива, ціна брикету торфу значно менша. Тим більше, що торф’яні родовища розкидані майже по всій Україні, на відміну від конкурента торфу вугілля, яке зосереджено в основному на Сході країни. 

Торф’яні поклади на Сумщині

У Сумській області зосереджено близько двох сотень торф’яних родовищ, геологічні запаси яких складають 196,2 млн тонн.

Всі ці родовища належать до низинного типу й “прив’язані” до заплав річок Десни, Сейму, Псла, Ворскли та Сули. Середня зольність, тобто незгоральний залишок, “сумського” торфу складає 12-40%. Його теплотворність – від 3000 до 5000 кілокалорій. Для порівняння, теплотворність деревини 3500-5000 кілокалорій. 

Слід зазначити, що структурний розподіл запасів копалини на Сумщині, в масштабах України, не такі вже великі – 5%. Експлуатаційні площі видобування торфу в області, які донедавна знаходились у землекористування підприємства “Сумиторф” складали 254 гектари із запасами 357 тис. тонн. Тобто промислово торф на Сумщині видобувається на 1% торф’яних площ і фактичному запасі копалини. Це дозволяє сподіватись не лише  на нарощування видобутку торфу, збільшення обсягів виробництва різноманітної торф’яної продукції, як то паливо чи добрива, але й налагодження постачання торфу на експорт. 

Промислове значення й вагу на Сумщині мають такі торф’яні родовища, як Клевень-Обеста (Глухівський район), Бичихівське (Шосткинський район), Молчанське (Путивльський район), ділянки Єзуч та Гнилицька (Конотопський район).

Додамо два слова про проблеми. Значна частина торф’яних родовищ в Сумській області меліорована й осушена, й використовується як сільгоспугіддя. Це є серйозною перепоною для того, щоб відвести під промисловий видобуток торфу нові площі торф’яних родовищ.

Історія торф’яного видобутку

На Сумщині торф видобували з давніх-давен. Промисловий видобуток вівся у радянські часи. Так в період з 1960 року по 1990 рік в області щороку видобувалось в середньому 800 тисяч тонн торфу. Його використовували в першу чергу для виготовлення добрив для сільського господарства та для палива. Так у 1966 році на паливо видобули 85,3 тис. тонн, а для виготовлення добрив 347,4 тис. тонн. В 1990 році, для палива було видобуто 32,7 тис. тонн, для виготовлення добрив 604,7 тис. тонн. Починаючи з 90-их років динаміка видобутку торфу невпинно падала. 

Досвід європейських країн говорить про те, що відновлення торфородовищ є одним із ключових кроків у подоланні кліматичної катастрофи. Тому там це питання під контролем, особливо у Великій Британії.