Шосткинський пороховий завод є одним з найстаріших підприємств військово-оборонної галузі в  Україні. Свого часу у Запорізькому війську був спеціальний орган, який займався управлінням артилерією, вирішував куди скільки потрібно гармат розподілити, ремонтував їх, постачав боєприпаси артилеристам, а також займався виготовленням й зберіганням в тому числі й пороху. Називався цей орган ГВА, генеральна військова артилерія, й саме в хуторі Шкірманівського, який був у підпорядкування ГВА був відкритий цей завод. Про історію створення й розвиток підприємства читайте на sumy-name.com.

Козацькі часи

В козацькі часи порох спочатку виготовляли в окремих майстернях. Хто на що був гаразд той тим й займався, починаючи з XVII століття порохові й селітряні заводи й заводики були у козацької старшини й гетьманів. Але вже наприкінці століття в Гетьманщині з’явився один з заводів, який виготовляв порох дуже високої якості, він був в рази кращим за той, до прикладу, що виготовляли на московії. Саме цей порох надсилали козацькому війську до Запорізької Січі та до Слобідських козаків. Це якраз й був нинішній Шосткинський пороховий завод. 

Був навіть такий випадок, коли в Україну у 1712 році, приїздила військова делегація з тогочасної росії, щоб домовитись про постачання якісного пороху та селітри до Москви. Разом з тим уряд Івана Скоропадського був позбавлений можливості експортувати порох будь куди.  

А вже під час російсько-турецької війни 1735-1739 років був виданий наказ імператриці Анни Іванівни про створення підприємства з виготовлення пороху для потреб імперії. Це було пов’язано з тим, що тут порох й селітру виготовляли завжди, до того ж порох якісний, й, тому що це місце знаходилось відносно недалеко від російсько-турецького кордону.  Він датований 14 лютого 1736 року.

У 1764 році, вже за правління Катерини II був виданий указ про “упразднєніє” усіх порохових заводів в Малоросії, а козаки мали купувати порох для потреб козацького війська в московії. Так цариця хотіла залишити  Запорізьку Січ без пороху й селітри. На скільки точно був виконаний указ не відомо, є припущення, що Шосткинський пороховий завод був лише на певний час закритий. Через рік цей указ було скасовано, чиновники почали шукати місце для нового заводу й повернулись до Шосткинського порохового, вказавши у звіті цариці, що кращого місця для заводу не знайти. 

Перша світова війна

Під час початку російсько-японської війни, а пізніше й Першої світової шосткинський завод працював на повну потужність. Він став одним з найбільших у російській імперії. На заводі виготовляли порох для всієї фортечної артилерії того часу, в тому числі й для Порт-Артуру. Загалом за період з 1914 по 1917 роки у Шостці було виготовлено 10 тис. тонн пороху, до того ж тут виготовлялось щорічно близько сотні  млн капсулів та більше ніж 40 тис. освітлювальних ракет. 

Напередодні завершення війни, до влади в Україні дорвались більшовики, й у лютому 1918 року, перед окупацією Шостки німецькими військами, вони почали демонтувати завод й вивозити все найцінніше до Москви. Щодня більшовики вивозили з заводу по 700 пудів пороху. Були вивезені спирт, бензин, нафта, токарні верстати, двигуни. Робітники заводу, як могли перешкоджали цьому грабунку. Дивлячись на те, що все вивезти не встигнуть, “червоні” приймають рішення підірвати залишок пороху, а це 40 тис. пудів, які знаходились у складах. 

Друга світова

 У 1940-1941 роках завод працював з величезним навантаженням. У серпні 1941 відбулась евакуація підприємства до Кемерова та Красноярську. Де шосткинці працювали для перемоги. А у 1943 році, щойно Шостка була звільнена, почалось відновлення виробничих потужностей. У 1944 році на заводі почалось виготовлення артилерійських зарядів з пороху від союзників.